|
Євангеліє від Марка |
| |
|
[1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] |
| |
| Глава 1 |
| |
| 1 Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого. |
| 2 Як написано в пророка Ісаї: Ось я посилаю мого посланця перед тобою, який приготує тобі дорогу. |
| 3 Голос вопіющого в пустині: Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його, |
| 4 - так виступив Йоан, христивши у пустині та проповідувавши хрищення покаяння на прощення гріхів. |
| 5 І виходили до нього - вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, христились від нього в ріці Йордані й визнавали гріхи свої. |
| 6 Йоан одягнений був в одежу з верблюжого волосу й носив ремінний пояс на своїх бедрах, а їв сарану й мед дикий. |
| 7 І проповідував, кажучи: Слідом за мною іде сильніший від мене, що йому я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінця його сандалів. |
| 8 Я вас христив водою, а він христитиме Святим Духом. |
| 9 Тими днями прийшов Ісус із Назарету, що в Галилеї; і був хрищений Йоаном у Йордані. |
| 10 І коли виходив з води, то побачив, як небо розкрилось, і Духа, що як голуб сходив на нього. |
| 11 І голос ізлинув з неба: Ти єси Син мій любий, у тобі - моє уподобання. |
| 12 І відразу Дух повів його в пустиню; |
| 13 і він перебував у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був із дикими звірями, а ангели йому служили. |
| 14 А коли видано Йоана, Ісус прийшов у Галилею і проповідував там Божу Євангелію, |
| 15 кажучи: Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію. |
| 16 Проходивши ж повз море Галилейське, побачив він Симона й Андрія, його брата, як вони кидали мережу в море, були бо рибалки. |
| 17 Ісус їм сказав: Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей. |
| 18 І вмить, покинувши мережу, пішли слідом за ним. |
| 19 Пройшовши трохи далі, побачив Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що теж були у човні й направляли сіті, |
| 20 тож відразу їх покликав. І ті, покинувши батька Заведея в човні з наймитами, пішли слідом за ним. |
| 21 Прийшли вони в Капернаум, і він, відразу в суботу, увійшовши в синагогу, узявся навчати. |
| 22 І дивувалися його навчанню, бо навчав він їх як повновладний, не як книжники. |
| 23 А був якраз у їхній синагозі чоловік з нечистим духом, що закричав, кажучи: |
| 24 Що нам, та й тобі, Ісусе Назарянине? Прийшов єси нас погубити! Знаю бо, хто ти: Святий Божий! |
| 25 Ісус погрозив йому: Мовчи, вийди з нього! |
| 26 Нечистий дух стряс його, скрикнув голосом дужим і вийшов геть із нього. |
| 27 Здивувалися всі й один одного запитували: Що це? Нова повновладна наука? Навіть наказує нечистим духам, і ті слухаються його! |
| 28 І вмить чутка про нього розійшлась по всіх усюдах, по всій країні Галилейській. |
| 29 І скоро вийшов він із синагоги, то разом з Яковом та Йоаном пішов у дім Симона та Андрія. |
| 30 Теща ж Симонова лежала у гарячці, тож йому негайно сказано про неї. |
| 31 Він підійшов і підвів її, взявши за руку, й покинула її гарячка, - і заходилась вона їм услуговувати. |
| 32 Якже настав вечір, по заході сонця, почали приносити до нього усіх недужих та біснуватих. |
| 33 Усе місто зібралося перед дверима. |
| 34 І він оздоровлював чимало недужих на різні хвороби, а й бісів багато вигнав, але заборонив бісам говорити, вони бо про нього знали. |
| 35 Уранці ж, іще геть за ночі, вставши, вийшов і пішов на самоту й там молився. |
| 36 Та Симон і ті, що були з ним, поспішили за ним, |
| 37 знайшли його й кажуть до нього: Усі тебе шукають. |
| 38 Він же відповів їм: Ходімо деінде, у сусідні села, щоб і там проповідувати, бо я на те й прийшов. |
| 39 І він пішов і проповідував в їхніх синагогах по всій Галилеї, і виганяв бісів. |
| 40 І приходить до нього прокажений, благає його та, припавши на коліна, каже йому: Якщо хочеш, то можеш мене очистити. |
| 41 І, змилосердившись, Ісус простягнув свою руку, доторкнувсь його і сказав до нього: Хочу, будь чистий! |
| 42 І вмить проказа зійшла з нього, і став він чистий. |
| 43 І, звернувшись до нього суворо, негайно відпустив його |
| 44 й мовив йому: Гляди ж, нікому не кажи нічого, а йди та покажися священикові, ще й принеси за твоє очищення, що повелів був Мойсей, їм на свідоцтво. |
| 45 Та тільки но той вийшов, а вже й заходився велемовити та ширити усюди про те чутку, - тож: Ісус не міг одверто ввійти в місто, а перебував осторонь у місцях усамітнення. І приходили до нього звідусюди. |
| |
| Глава 2 |
| |
| 1 Коли ж по кількох днях Ісус повернувся до Капернауму, чутка пішла, що він у домі. |
| 2 І там зібралося стільки народу, що не було більш місця, навіть перед дверима; а він промовляв до них словом. |
| 3 І от прийшли до нього, несучи розслабленого; несли його четверо. |
| 4 А що із-за народу не могли донести до нього, розкрили стелю над місцем, де він був, й отвором спустили ліжко, на якому лежав розслаблений. |
| 5 Ісус, уздрівши їхню віру, до розслабленого й каже: Сину, відпускаються тобі твої гріхи. |
| 6 А були й деякі книжники, що сиділи там та міркували собі: |
| 7 І як може цей так говорити? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, крім одного лише Бога? |
| 8 Ісус же, вмить збагнувши духом, що вони таке собі думають, до них і каже: Чого таке ось намислюєте у ваших серцях? |
| 9 Що легше - сказати розслабленому: Відпускаються тобі гріхи, а чи сказати: Встань, візьми твоє ліжко й ходи? |
| 10 Та щоб ви знали, що Син Чоловічий має владу на землі гріхи відпускати, - мовить до розслабленого: |
| 11 Кажу тобі: Встань, візьми твоє ліжко і йди до свого дому. |
| 12 Устав той - і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очу всіх; тож чудувалися всі, хвалили Бога й мовляли: Ніколи ми такого не бачили! |
| 13 І знову вийшов над море, і ввесь народ сходився до нього, і він навчав їх. |
| 14 А йдучи повз, побачив він Леві, сина Алфея, що сидів на митниці, й до нього каже: Іди за мною! Той устав і пішов слідом за ним. |
| 15 І коли він сидів за столом у його домі, багато митарів і грішників сіли з Ісусом та його учнями, бо їх було чимало, - тих, що за ним ішли. |
| 16 І коли книжники, що були з фарисеїв, побачили, що він їсть із митарями та грішниками, то сказали його учням: Чого він їсть і п'є з митарями та грішниками? |
| 17 Ісус, почувши те, сказав їм: Лікаря треба не здоровим, а хворим. Я не прийшов кликати праведних, а грішних. |
| 18 Учні ж Йоана й фарисеї постили; і приходять до Ісуса та й кажуть: Чого учні Йоанові та учні фарисеїв постять, а твої не постять? |
| 19 Ісус відповів їм: Чи ж можуть постити весільні гості, доки жених з ними? Доки жених з ними, вони не можуть постити. |
| 20 Але настане час, коли в них візьмуть жениха, й тоді вони поститимуть за тих днів. |
| 21 Ніхто не пришиває латки з сукна сирового до старої одежини, бо інакше нова латка відірветься від старої одежини, і діра стане більша. |
| 22 Ніхто й не наливає нового вина у старі бурдюки, бо інакше вино прорве бурдюки, і пропаде вино, а й бурдюки, лише нове вино - у нові бурдюки! |
| 23 Однієї суботи проходив Ісус ланами, а його учні на ходу зривали колосся. |
| 24 А фарисеї ж: йому й кажуть: Дивись! Чого ті роблять у суботу таке, що не дозволено? |
| 25 А він їм: Невже ви не читали, що Давид зробив, бувши в потребі, - зголоднів бо він сам і ті, що з ним були? |
| 26 Як він за первосвященика Авіятара увійшов у храм Божий і з'їв жертовні хліби, яких не дозволено їсти нікому, крім священиків, а й дав також тим, що з ним були? |
| 27 І каже до них: Суботу установлено для людини, а не людину для суботи, |
| 28 тож Син Чоловічий - Владика й над суботою. |
| |
| Глава 3 |
| |
| 1 І ввійшов знову в синагогу, а був там чоловік, який мав суху руку. |
| 2 Отож стежили за ним, чи він оздоровить його в суботу, - щоб його обвинуватити. |
| 3 І мовить Ісус до чоловіка, який мав суху руку: Стань посередині! |
| 4 А потім до них і каже: Годиться в суботу чинити добро чи зло, спасти життя чи погубити? Вони ж мовчали. |
| 5 Тоді, поглянувши на них гнівно, зажурений, що їхні серця закам'яніли, каже до чоловіка: Простягни лишень руку! І той простягнув, і рука його одужала. |
| 6 І вийшли фарисеї, і зараз же з іродіянами радили раду проти нього, як би його занапастити. |
| 7 Тоді подавсь Ісус до моря з своїми учнями. Сила людей із Галилеї йшла за ним, а й з Юдеї, |
| 8 з Єрусалиму й з Ідумеї та й геть із Зайордання, ще й з околиць Тиру та Сидону; велика многота людей, довідавшись про те, що діяв, прийшла до нього. |
| 9 Тоді він сказав своїм учням, щоб напоготовили йому човен, з-за народу, щоб не тиснув його. |
| 10 Бо він багато з них оздоровив, тож ті, що мали якісь недуги, кидалися до нього, щоб його доторкнутись. |
| 11 І духи нечисті, бачивши його, падали ниць перед ним та й кричали: Ти - Син Божий! |
| 12 Він, однак, суворо наказав їм, щоб не виявляли його. |
| 13 Потім вийшов на гору й покликав тих, що їх сам хотів, і вони підійшли до нього. |
| 14 І він призначив дванадцятьох, щоб були при ньому, та щоб їх посилати із проповіддю; |
| 15 і дав їм владу виганяти бісів. |
| 16 Призначив він дванадцятьох: Симона, якому дав ім'я Петро; |
| 17 Якова, сина Заведея, та Йоана, брата Якова, й дав їм ім'я Воанергес, у перекладі - Сини грому; |
| 18 Андрія, Филипа, Вартоломея, Матея, Тому, Якова, сина Алфея, Тадея, Симона Кананія, |
| 19 та Юду Іскаріота, що його і зрадив. |
| 20 Повертається він додому, а народ знову там юрмиться, так що вони не мали змоги й попоїсти. |
| 21 Довідавшись про те його свояки, вийшли, щоб його взяти, бо було говорено: Він не при собі! |
| 22 А книжники, які прийшли були з Єрусалиму, казали, що він Велзевула має і бісівським князем бісів виганяє. |
| 23 Тоді Ісус прикликав їх до себе й заговорив притчами до них: Як може сатана сатану виганяти? |
| 24 Коли царство поділене саме в собі, не зможе те царство встоятись. |
| 25 Коли будинок розділений сам у собі, неспроможен будинок той більше стояти. |
| 26 Отак і сатана: якщо повстав сам на себе й розділився, - не може встояти, а край йому настав! |
| 27 Ніхто не може вдертись до сильного в хату й пограбувати його добро, якщо він спершу не зв'яже сильного, а щойно тоді розграбує його хату. |
| 28 Істинно кажу вам: Усе буде відпущене синам людським, гріхи та богохульства, скільки б вони не хулили. |
| 29 Але хто хулу вирече супроти Святого Духа, - тому повіки не проститься: той підпаде під гріх довічний. |
| 30 Вони бо мовили: Він має нечистого духа. |
| 31 Приходять мати його та брати його і, стоявши надворі, посилають по нього, щоб його прикликати. |
| 32 Народ же сидів круг нього. Ті йому й кажуть: Ось твоя мати і брати твої надворі тебе шукають. |
| 33 А він у відповідь їм: Хто моя мати та брати мої? |
| 34 І, поглянувши навкруги на тих, які сиділи довкола нього, каже: Ось моя мати та мої брати. |
| 35 Бо хто чинить волю Божу, той - мені брат, сестра і мати. |
| |
| Глава 4 |
| |
| 1 Знову розпочав Ісус навчати над морем. Сила людей зібралась навколо нього, тож він увійшов у човен, і сидів у ньому, на морі, а ввесь народ був на землі при морі. |
| 2 І він багато навчав їх притчами, і говорив до них своїм повчанням; |
| 3 Слухайте: Ось вийшов сіяч сіяти. |
| 4 Коли він сіяв, дещо з зерна впало при дорозі, та прилетіло птаство й видзьобало його. |
| 5 Інше впало на ґрунт каменистий, де не було землі багато, і вмить зійшло, бо земля була не глибока. |
| 6 Коли ж зійшло сонце, воно згоріло і, за браком коріння, висхло. |
| 7 А інше впало між тернину, і зійшла тернина та його поглушила, тоді воно не дало плоду. |
| 8 Ще ж інше впало на добру землю - і дало плід, що сходив і ріс; і принесли: те у тридцять, те у шістдесят, а те й у сто разів більше. |
| 9 І додав: Хто має вуха слухати, хай слухає! |
| 10 А коли був Ісус насамоті, спитали його ті, що були біля нього разом із дванадцятьма, про притчі. |
| 11 І він сказав їм: Вам дана тайна Божого Царства; для тих же, що осторонь, усе стається притчами, |
| 12 щоб вони дивлячись, не бачили, слухаючи, не зрозуміли, щоб, бува, не навернулись, і щоб їм не простилось. |
| 13 І сказав їм: Не розумієте цієї притчі? Як же тоді вам розуміти всі притчі? |
| 14 Сіяч сіє слово. |
| 15 Ті, що край дороги, де сіється те слово, коли почують слово, - зараз же сатана приходить і забирає посіяне в них слово. |
| 16 Так само посіяне на каменистому ґрунті, - це ті, що, як почують слово, зараз же з радістю його приймають, |
| 17 але не мають коріння у собі й непостійні, тож згодом, коли стаеться утиск чи гоніння за слово, вони негайно ж зневірюються. |
| 18 Ще інші, посіяні між терня, це ті, що чули слово, |
| 19 але ось клопоти світу цього, принада багатства й жадоба інших речей, увійшовши, заглушують слово, і воно стає неплідним. |
| 20 А що посіяні на добру землю, - це ті, які чують слово, його приймають, отож і приносять плід: той у тридцять, той у шістдесят, той у сто разів більше. |
| 21 І говорив їм: Хіба приносять світло на те, щоб поставити його під посудом або під ліжком, а не на те, щоб поставити його на свічнику? |
| 22 Немає бо нічого схованого, що не мало б стати явним, ані немає нічого тайного, що у наявність не вийшло б. |
| 23 Хто має вуха слухати, хай слухає! |
| 24 І казав їм: Вважайте, що чуєте! Якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, та ще й причинять вам, що слухаєте. |
| 25 Бо хто має, тому дасться, а в того, хто не має, заберуть і те, що має. |
| 26 І казав: Із Царством Небесним так, як з отим чоловіком, що кидає насіння в землю: |
| 27 чи спить він, чи встає, чи то вночі, а чи вдень, - насіння те кільчиться й росте. А як - він сам не знає. |
| 28 Сама від себе земля плід приносить: спершу стебельце, потім колос, а потім повну в колосі пшеницю. |
| 29 А коли плід доспіє, він зараз же з серпом посилає, бо жнива настали. |
| 30 І мовив: До чого прирівняємо Царство Боже - або у якій притчі ми його появимо? |
| 31 Воно - немов зерно гірчичне, що, коли сіється у землю, найменше від усіх насінь, що на землі. |
| 32 А як, посіявши, виростає, стає більшим над усю городину, а віття пускає таке велике, що й небесне птаство в його тіні може сховатись. |
| 33 І багатьма такими притчами він проповідував їм слово, оскільки вони могли зрозуміти. |
| 34 Без притчі не говорив він їм; насамоті ж пояснював усе своїм учням. |
| 35 Того ж дня, як настав вечір, він їм і каже: Перепливімо лишень на той бік! |
| 36 І зоставивши народ, беруть його з собою, так як і був у човні; а були й інші човни з ним. |
| 37 І знялася хуртовина, ще й з вітром, і хвилі линули у човен, отож уже наповнювався. |
| 38 А він був на кормі, - спав на подушці. Вони будять його і кажуть йому: Учителю, тобі байдуже, що гинемо? |
| 39 Тоді він устав, погрозив вітрові і сказав до моря: Замовкни! Ущухни! І затих вітер, і залягла велика тиша. |
| 40 Тоді сказав до них: Чого ви такі боязкі? Ще досі не маєте віри? |
| 41 І страх великий огорнув їх, і вони казали один до одного: Хто це такий, що йому вітер і море послушні? |
| |
| Глава 5 |
| |
| 1 Перевезлись вони на той бік моря, в країну Геразинську. |
| 2 І коли з човна він вийшов, відразу перестрів його чоловік з гробу, що мав у собі нечистого духа. |
| 3 Він перебував у гробах, і ніхто навіть ланцюгом не міг його зв'язати; |
| 4 - раз-у-раз його зв'язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги і трощив кайдани, й ніхто не міг його уговтати. |
| 5 Днями і ночами, завжди перебував він по гробах та горах, кричав і товк себе камінням. |
| 6 Побачивши здалека Ісуса, він прибіг, уклонився йому |
| 7 і закричав великим голосом: Що мені, та й тобі, Ісусе, Сину Всевишнього Бога? Заклинаю тебе Богом: Не муч мене! |
| 8 Бо він сказав до нього: Вийди, нечистий душе, з цього чоловіка! |
| 9 Ще й спитав його: Як тебе звати? Той же відрік: Легіон - мені ім'я, багато бо нас! |
| 10 І благав його вельми, щоб не виганяв їх з краю. |
| 11 А було там на узгір'ї велике стадо свиней, що паслося собі. |
| 12 Тож удалися до нього з проханням: Пошли нас у тих безрогих, щоб ми ввійшли в них. |
| 13 І дозволив він їм. І вийшовши, нечисті духи ввійшли у свиней, тож кинулось стадо - близько дві тисячі! - з кручі у море та й потопилось у морі. |
| 14 А пастухи їхні повтікали й порозповідали про те в місті та по селах, - то й повиходили побачити, що сталось. |
| 15 Приходять вони до Ісуса та й бачать біснуватого; сидить одягнений, при здоровому глузді, - той, що мав у собі легіон, - і полякались. |
| 16 І розповіли їм очевидці, як воно сподіялося з біснуватим, а й про безрогих. |
| 17 Тож просили його, щоб вийшов з їхніх околиць. |
| 18 І коли сідав у човен, заходився його просити колишній біснуватий про змогу бути при ньому. |
| 19 Ісус же йому не дозволив, а сказав до нього: Іди до свого дому, до своїх, і повідай їм, що Господь зробив для тебе і як змилосердивсь над тобою. |
| 20 Пішов він і взяв проповідувати у Десятимісті те, що зробив йому Ісус, - отож чудувалися всі. |
| 21 Коли Ісус переплив човном знову на той бік, зібралась до нього сила народу, і перебував він над морем. |
| 22 Аж ось приходить один із старшин синагоги, Яір на ім'я, а побачивши його, упав йому до ніг |
| 23 і благав його вельми, кажучи: Дочка моя вже на сконі. Прийди, поклади лишень на неї руки, щоб видужала й жила. |
| 24 Тож пішов з ним. Слідом же за ним ішло багато люду, що тиснувся до нього. |
| 25 А жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу |
| 26 й натерпілася чимало від лікарів численних та витратила все, що мала, а допомоги ніякої не зазнала, - ба, навпаки, ще гірше було їй, - |
| 27 почувши про Ісуса, підійшла в юрмі ззаду та й доторкнулась його одежі. |
| 28 Мовляла бо: Як доторкнуся до його одежі - видужаю. |
| 29 І всох тієї ж хвилини витік її крови, і вона зчулася тілом, як одужала від хвороби. |
| 30 Ісус же, відчувши негайно у собі, що з нього вибуло сили, обернувшись до народу, спитав: Хто доторкнувся до моєї одежі? |
| 31 Учні ж його сказали йому: Бачиш, як натовп тиснеться до тебе, а питаєш: Хто мене доторкнувся? |
| 32 Отож озирнувся навколо себе, щоб побачити ту, що вчинила так. |
| 33 Жінка ж, налякана й тремтяча, - знала бо, що сталося з нею, - приступила, впала перед ним та й оповіла всю правду. |
| 34 А він же їй: Дочко, тебе спасла віра твоя. Іди в мирі й будь здорова від своєї недуги. |
| 35 Коли він ще говорив, приходять від старшини синагоги й кажуть: Дочка твоя померла, навіщо клопочеш Учителя? |
| 36 Але Ісус, почувши слово, що ті сказали, промовив до старшини синагоги: Не бійся! Тільки віруй. |
| 37 І не дозволив іти нікому з собою, окрім Петра, Якова та Йоана, брата Якова. |
| 38 Приходять вони до старшини синагоги в хату, - бачить він метушню і тих, що ридали й голосили вельми. |
| 39 Увійшов же й каже: Чого метушитесь і плачете? Не померло дівча, спить воно! |
| 40 І насміхались з нього. Він же відсторонив усіх, узяв батька дівчати та матір і тих, що з ним були, та й увійшов, де дівча лежало. |
| 41 Взявши ж дівча за руку, сказав до нього: Таліта кум - що значить у перекладі: Дівчино, кажу тобі, встань! |
| 42 І притьмом устало дівча й почало ходити, - років же дванадцять мало, - і нараз охоплені були всі дивом-дивенним. |
| 43 Та повелів їм суворо, щоб ніхто про те не довідався, - і наказав дати їй їсти. |
| |
| Глава 6 |
| |
| 1 І вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, а слідом за ним пішли й його учні. |
| 2 Якже настала субота, він почав навчати у синагозі; багато з тих, що його слухали, дивувались, кажучи: Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками? |
| 3 Хіба ж він не тесля, син Марії, брат Якова, Йосифа, Юди та Симона? І сестри його - хіба не тут між нами? І брали йому це за зле. |
| 4 Але Ісус промовив до них: Нема пророка без пошани, - як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі. |
| 5 І неспроможен був створити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки; |
| 6 і вражений був їхньою невірою. І ходив кругом по селах, і навчав. |
| 7 І покликав дванадцятьох і заходився їх посилати по двох, даючи їм владу над нечистими духами. |
| 8 І наказав їм, щоб нічого не брали на дорогу, крім палиці самої, - ні хліба, ні торбини, ані грошей у гаманець; |
| 9 щоб обувались у сандалі й не вдягались у дві одежі. |
| 10 І говорив їм: До якого б дому ви тільки зайшли, там перебувайте, аж поки не вийдете звідти. |
| 11 А коли в якомусь місці вас не приймуть і не слухатимуть вас, то, виходивши звідтіль, обтрусіть порох із ваших підошов - на свідоцтво їм. |
| 12 Вони, вийшовши, проповідували покаяння, |
| 13 і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали. |
| 14 І зачув цар Ірод, - бо ім'я його стало явним, - і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього. |
| 15 Інші ж твердили: То - Ілля! - а ще інші: То пророк - один із пророків! |
| 16 Зачувши про те Ірод, мовив: То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих. |
| 17 Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв'язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, - бо оженився був з нею. |
| 18 Йоан же казав Іродові: Не личить тобі мати жінку брата твого. |
| 19 Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла, |
| 20 бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче. |
| 21 Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських, |
| 22 увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: Проси в мене чого бажаєш, - я дам тобі! |
| 23 Ще й присягнув їй: Чого б ти тільки в мене просила, - дам тобі, хоч би й половину мого царства. |
| 24 Вийшла вона та й до своєї матері каже: Чого маю просити? Вона ж відповіла: Голову Йоана Христителя! |
| 25 І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя. |
| 26 Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити. |
| 27 Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в'язниці, |
| 28 приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй. |
| 29 Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі. |
| 30 Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали. |
| 31 Він їм і каже: Ідіть самі одні осторонь, десь насамоту, та й відпочиньте трохи. Бо тих, що приходили й відходили, так було багато, що вони не мали часу навіть щось перекусити. |
| 32 І відплили вони човном у відлюдне місце самі одні. |
| 33 Але бачили їх, як вони відпливали, й багато впізнали їх, тож пішки збіглись туди з усіх міст та й випередили їх. |
| 34 Вийшовши Ісус, побачив силу народу - і змилосердився над ними, були бо вони, немов вівці, що пастуха не мають. І він навчав їх чимало. |
| 35 А коли була вже пізня година, приступили до нього його учні й кажуть: Місце самотнє тут, та й час уже пізній. |
| 36 Відпусти їх, хай собі підуть в околишні слободи й села та куплять собі щось із'їсти. |
| 37 А він у відповідь їм: Дайте ви їм їсти. Ті йому й кажуть: Чи не піти нам та купити хліба за двісті динаріїв і дати їм спожити? |
| 38 Він і же каже їм: Скільки хлібів маєте? Підіть та подивіться. Розвідались вони і кажуть: П'ять, ще й дві риби. |
| 39 Тоді він повелів їм посадити всіх гуртками на моріжку. |
| 40 І посідали гуртками по сотнях та півсотнях. |
| 41 Узяв він п'ять хлібів і дві риби та й, поглянувши на небо, поблагословив, розломив хліби й став роздавати учням, щоб клали перед тими. А й дві риби розділив між усіма. |
| 42 І їли всі - й наситились. |
| 43 І назбирали кусків хліба повних дванадцять кошиків, ще й рештки риби. |
| 44 Тих же, що їли хліби, було п'ять тисяч чоловік! |
| 45 І відразу ж спонукав своїх учнів сідати в човен і плисти поперед нього на той бік до Витсаїди, - поки він відпустить народ. |
| 46 Відпустивши ж їх, пішов на гору помолитись. |
| 47 Як настав вечір, човен був посеред моря, а він сам один на землі. |
| 48 Коли ж побачив, як вони, веслувавши, втомились, - вітер бо їм був противний, - то близько четвертої сторожі ночі подався до них, простуючи морем, - хотів обминути їх. |
| 49 Вони ж, побачивши, як він ступає морем, гадали, що то примара, та й закричали. |
| 50 Усі бо уздріли його й занепокоїлись. Він же вмить заговорив до них, мовивши: Будьте ж мужні: це я, не бійтесь! |
| 51 І ввійшов до них у човен, - й ущух вітер. І вони в собі вельми здумілись, - понад міру, |
| 52 бо не розуміли чуда з хлібами - серце їхнє було нечуйне. |
| 53 І, перепливши, прибули вони в землю Генезаретську й причалили. |
| 54 А коли вийшли з човна, люди зараз же його впізнали |
| 55 і розбіглися по всій країні та почали приносити хворих на ліжках, де тільки чули, що він перебуває. |
| 56 І куди він тільки приходив, - у села чи міста, чи в слободи, - клали на майданах хворих і просили його про змогу бодай доторкнутися краю його одежі; і хто тільки торкавсь його, ставав здоровий. |
| |
| Глава 7 |
| |
| 1 Фарисеї ж і деякі з книжників, які були прийшли з Єрусалиму, зібрались коло Ісуса. |
| 2 І бачивши, що дехто з його учнів їсть хліб нечистими, тобто немитими руками, - |
| 3 бо фарисеї й усі юдеї, додержуючи передання старших, не їдять, поки не вимиють добре рук, |
| 4 і не споживають, повернувшися з торгу, поки себе не покроплять, та й багато іншого вони перейняли й дотримують: миття чаш, глеків, мосяжного посуду, - |
| 5 отож питали його книжники та фарисеї: Чом твої учні не поводяться за переданнями старших, а їдять немитими руками? |
| 6 Він же відповів їм: Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як ото написано: Народ цей устами мене почитає, серце ж їхнє далеко від мене; |
| 7 та вони марно мене почитають, навчаючи наук - наказів людських. |
| 8 Заповідь Божу занедбавши, притримуєтеся ви передання людського: обмиваєте глеки та кухлі й ще багато в тому роді. |
| 9 І сказав їм: Красненько відкидаєте заповідь Божу, щоб зберегти ваше передання. |
| 10 Мойсей бо наказав: Шануй батька твого й матір твою, і - хто проклинає батька або матір - смерть такому! |
| 11 А ви твердите: Коли хтось батькові скаже чи матері - корван, мовляв, священний дар є те, чим я мав би тобі допомагати, - |
| 12 тим то й не даєте більше змоги зробити щось для батька чи матері. |
| 13 Тож ви якраз касуєте слово Боже тим вашим переданням, яке ви самі собі передали, - та й чимало іншого такого чините! |
| 14 І прикликавши знову народ, промовляв до нього: Слухайте мене всі й розумійте! |
| 15 Нема нічого зовнішнього для людини, що, входивши в неї, могло б її осквернити; лише те, що виходить з людини, те осквернює людину. |
| 16 Хто має вуха слухати, хай слухає! |
| 17 І коли він увійшов до хати, оподаль від народу, учні його спитали його про притчу. |
| 18 А він і каже їм: То й ви ще такі недотепні? Не розумієте, що все, що ззовні входить у людину, не може її осквернити, |
| 19 - воно бо не входить в її серце, лише в живіт і виходить геть, виявляючи всі страви чистими. |
| 20 Далі казав: Те, що виходить з людини, - те осквернює людину. |
| 21 З нутра бо, з серця людини, виходять недобрі намисли, розпуста, злодійство, вбивство, |
| 22 перелюби, загребущість, лукавство, обман, безсоромність, заздрий погляд, наклеп, бундючність, безглуздя. |
| 23 Уся ця погань виходить із нутра й осквернюе людину. |
| 24 І вирушивши звідти, пішов у сторони Тиру та Сидону. Увійшовши ж в один дім, не хотів, щоб довідався хтонебудь про те, але не міг скритися. |
| 25 Бо відразу одна жінка, дочка якої мала злого духа, дізнавшись про нього, прийшла й до ніг йому впала. |
| 26 Була ж та жінка грекиня, родом сирофінікійка. Благала вона його, щоб вигнав біса з її дочки. |
| 27 Він відповів їй: Дай спершу, щоб діти наїлись; не личить бо взяти хліб у дітей та й кинути щенятам.- |
| 28 Вона ж озвалась та й каже йому: Так, Господи, але й щенята їдять під столом крихти по дітях. |
| 29 І сказав їй: За це слово йди: біс вийшов з твоєї дочки. |
| 30 Повернулася вона до свого дому і знайшла дитину, що лежала на ліжку, - біс вийшов. |
| 31 І знову, покинувши країну Тирську, прийшов через Сидон над море Галилейське у межі околиць Десятимістя. |
| 32 І приводять йому глухонімого й благають його, щоб на нього руку поклав. |
| 33 І взявши його набік від народу, вклав йому пальці свої в уха і, добувши своєї слини, торкнув йому язика; |
| 34 а глянувши на небо, зідхнув та й каже: Ефата, тобто: Відкрийся! |
| 35 І зараз же відкрились його вуха, і розв'язалися зав'язі його язика, і почав він виразно говорити. |
| 36 І наказав їм нікому про це не говорити. Та що більше він їм наказував, то більше вони те розголошували. |
| 37 І, зачудовані понад усяку міру, говорили: Він усе гаразд учинив: і глухим дає слух, і мову - німим. |
| |
| Глава 8 |
| |
| 1 За тих днів, як знову була сила народу, їсти ж не мали що, то закликав учнів і каже їм: |
| 2 Шкода мені люду, - ось уже три дні перебуває зо мною, а не має що їсти. |
| 3 Коли відпущу голодних додому, ослабнуть дорогою; деякі бо з них поприходили здалека. |
| 4 Тож відказали йому учні його: З чого й хто міг би нагодувати їх хлібом ось тут у пустелі? |
| 5 Він же спитав їх: Скільки маєте хлібів? Сім, - відказали ті. |
| 6 Тоді повелів він народові сісти на землю і, взявши сім хлібів та воздавши хвалу, поламав їх та й дав своїм учням, щоб роздавали, і вони роздали народові. |
| 7 Мали й дещо риб, тоді поблагословив і їх і наказав теж роздати. |
| 8 І вони їли й наситились, ще й поназбирали полишених куснів аж сім кошиків; |
| 9 було ж їх із чотири тисячі. І відпустив їх. |
| 10 А ввійшовши відразу в човен із своїми учнями, прибув у Далманутський край. |
| 11 Тоді вийшли фарисеї й завели з ним суперечку - вимагали від нього знаку з неба, ставивши його на пробу. |
| 12 Зідхнув же він з усього свого духу та й каже: Чого бо це поріддя домагається знаку? Істинно кажу вам: Не дасться отому поріддю знаку! |
| 13 І покинувши їх, знову сів у човен і поплив на той бік. |
| 14 Учні ж забули взяти хліба - мали з собою лиш один хліб у човні. |
| 15 І наказував їм, кажучи: Глядіть, бережіться фарисейської закваски та закваски Іродової! |
| 16 І стали перемовлятись про те, що не мають хліба. |
| 17 Ісус, довідавшись про те, каже до них: Чого перемовляєтесь про те, що хліба у вас нема? Невже ж іще не збагнули, не второпали? Невже ж іще у вас нечуле серце? |
| 18 Маючи очі - не бачите? Маючи вуха - не чуєте? Не пам'ятаєте, |
| 19 як я ламав п'ять хлібів на п'ять тисяч? Скільки ви повних кошиків із куснями зібрали? - Дванадцять - кажуть йому. |
| 20 А коли я помножив сім хлібів на чотири тисячі, скільки ви повних кошиків із куснями зібрали? - Сім, - кажуть. |
| 21 І він сказав їм: То й ще не розумієте? |
| 22 Приходять же вони у Витсаїду, і ось приводять йому сліпого та й просять його, щоб його доторкнувся. |
| 23 Узявши ж сліпого за руку, вивів він його за село і, слиною помазавши йому очі, поклав на нього руки та й спитав його: Чи бачиш щонебудь? |
| 24 Глянув той і каже: Бачу людей, - наче б дерева ходячі! |
| 25 Тоді знову поклав він йому на очі руки і той прозрів, і одужав, і почав бачити усе і здалека, і чітко. |
| 26 І послав його додому, кажучи: Навіть у село не входь. |
| 27 І пішов Ісус із своїми учнями до сіл Филипової Кесарії, і дорогою розпитував учнів своїх, мовивши до них: За кого мене люди мають? |
| 28 Ті йому й відказали: Одні за Йоана Христителя, інші за Іллю, а ще інші за котрогось із пророків. |
| 29 А ви, - спитав їх, - що кажете про мене: хто я? Озвавсь Петро та й каже до нього: Ти - Христос. |
| 30 Але наказав їм гостро, щоб нікому не говорили про нього. |
| 31 І він узяв навчати їх, що Синові Чоловічому багато треба вистраждати, а й відцураються його старші, первосвященики та книжники, буде він убитий, по трьох же днях воскресне. |
| 32 А говорив про це відкрито. Тоді Петро, взявши його набік, заходився йому докоряти. |
| 33 Він же, обернувшись і глянувши на своїх учнів, скартав Петра і сказав: Геть від мене, сатано! Бо гадаєш ти не про те, що Боже, лише про те, що людське. |
| 34 І прикликавши народ разом із своїми учнями, сказав їм: Коли хтось хоче йти за мною, хай зречеться себе самого, візьме на себе хрест свій і йде слідом за мною. |
| 35 Бо хто хоче спасти свою душу, той її погубить; а хто погубить свою душу мене ради та Євангелії, той її спасе. |
| 36 Бо яка користь людині здобути світ увесь, а занапастити свою душу? |
| 37 Що бо людина може дати взамін за власну душу? |
| 38 Хто, отже, буде соромитися мене й моїх слів перед цим родом перелюбним та грішним, того посоромиться і Син Чоловічий, коли прийде у славі Отця свого з святими ангелами. |
| |
| Глава 9 |
| |
| 1 І сказав їм: Істинно кажу вам: Є деякі з отут присутніх, що не зазнають смерти, аж поки не вздріють Царства Божого, що прийде у могутності. |
| 2 Шість же день по тому бере Ісус із собою Петра, Якова та Йоана і веде самих їх окремо на високу гору. І переобразився перед ними: |
| 3 одежа його заблищала й так вельми збіліла, що на землі й білильник так не вибілив би. |
| 4 Й Ілля з'явився їм з Мойсеєм, і говорили з Ісусом. |
| 5 Заговорив і Петро та й каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути! Зробімо ж три намети: тобі один, Мойсееві один та Іллі один. |
| 6 Не знав бо що сказати, тому що страх був огорнув їх. |
| 7 І наступила хмара й отінила їх, а з хмари пролунав голос: Це Син мій возлюблений, слухайтесь його! |
| 8 Але оглянувшись негайно навколо, не побачили вже нікого, крім самого Ісуса з ними. |
| 9 А коли сходили вони з гори, наказав їм, щоб нікому не оповідали те, що бачили, аж поки Син Чоловічий не воскресне з мертвих. |
| 10 І вони зберегли в собі це слово, питаючи один одного, що воно означає воскреснути з мертвих. |
| 11 І запитали його, промовивши: А чого то книжники кажуть, мовляв, Ілля має прийти перше? |
| 12 Він же відрік їм: Ілля має прийти перше і знову все до ладу приведе, - та як же про Сина Чоловічого написано, що мусить він багато вистраждати й буде погорджений? |
| 13 Та от кажу вам, що Ілля вже прийшов був, а вони вчинили з ним, що їм забаглось, як і написано про нього. |
| 14 Повернувшися ж до учнів, побачив навколо них силу народу, а й книжників, які сперечалися з ними. |
| 15 Скоро ввесь народ його уздрів, то дивом великим здивувався і, бігши до нього, заходився його вітати. |
| 16 А він спитав їх: Про що сперечаєтеся з ними? |
| 17 І відказав йому один з народу: Учителю, привів я до тебе сина мого, що має німого духа, |
| 18 і де тільки його вхопить, кидає його об землю так, що піниться, скрегоче зубами, дерев'яніє. Просив я учнів твоїх, щоб його вигнали, та не змогли. |
| 19 Він же у відповідь каже їм: О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму? Приведіть но його до мене. |
| 20 І привели його до нього. Скоро дух угледів його, притьмом того затряс, і повалившись той на землю, запінившися, почав качатися. |
| 21 Спитав же його батька: Скільки часу, як це йому сталося? - З дитинства, - відповів той. |
| 22 І часто він кидає його у вогонь і в воду, щоб його погубити. Та якщо можеш, поможи нам, змилосердившись над ним. |
| 23 Ісус же каже йому: Щодо того - якщо можеш - то все можливо тому, хто вірує. |
| 24 І вмить батько хлопчини викрикнув крізь сльози: Вірю, поможи моєму невірству! |
| 25 Ісус же, бачивши, що збігається народ, погрозив нечистому духові, кажучи: Німий та глухий душе! Наказую тобі: Вийди з нього й не входь більше в нього. |
| 26 І, закричавши та сильно його стрясши, вийшов з нього. І наче змертвів той, тож многі казали: Вмер він. |
| 27 Але Ісус, узявши його за руку, підвів його, і той устав. |
| 28 Коли ж увійшов у дім, то учні його питали його насамоті: Чому ми не могли його вигнати? |
| 29 Він відповів їм: Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом. |
| 30 Вийшовши звідти, проходили крізь Галилею, і він не хотів, щоб будь-хто знав. |
| 31 Навчав бо своїх учнів і казав їм: Син Чоловічий буде виданий у руки людям, і вб'ють його, і, вбитий, по трьох днях, воскресне. |
| 32 Та вони не розуміли цього слова й страхалися його запитувати. |
| 33 І прийшли вони у Капернаум, і як був він у домі, спитав їх: Про що ви сперечалися дорогою? |
| 34 Вони ж мовчали, бо сперечалися були дорогою, хто більший. |
| 35 Тоді він, сівши, прикликав дванадцятьох та й каже до них: Коли хто хоче бути першим, нехай буде з усіх останнім і усім слугою. |
| 36 Потім узяв дитину, поставив її серед них і, обнявши її, каже до них: |
| 37 Хто прийме одне з таких дитят в моє ім'я, - мене приймає; а хто мене приймає, - не мене приймає, а того, хто послав мене. |
| 38 Йоан же сказав до нього: Учителю, ми бачили одного, що твоїм ім'ям бісів виганяє, але не ходить з нами, то ми й заборонили йому, - не ходить бо з нами. |
| 39 Ісус же мовив: Не бороніть йому. Немає бо такого, хто робив би чуда моїм ім'ям і міг би незабаром мене лихословити. |
| 40 Бо хто не проти нас, той за нас. |
| 41 Хто напоїть вас кухлем води тому, що ви Христові, - істинно кажу вам, - той не втратить своєї нагороди. |
| 42 Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, - краще було б такому, якщо б йому повішено на шию жорновий камінь та вкинено в море. |
| 43 І коли твоя рука спокушає тебе, відітни її. Краще тобі ввійти в життя калікою, ніж з двома руками піти у пекло, у вогонь незгасний, |
| 44 де черв'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. |
| 45 І коли нога твоя спокушає тебе, відітни її: краще тобі ввійти в життя кривим, ніж з двома ногами бути кинутим у пекло, |
| 46 де черв'як їхній не вмирає й вогонь не вгасає. |
| 47 І коли око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі ввійти у Царство Боже однооким, ніж з двома очима бути кинутим у пекло, |
| 48 де черв'як їхній не вмирає і вогонь не вгасає. |
| 49 Бо кожен вогнем посолиться, жертва ж кожна - сіллю посолиться. |
| 50 Сіль - добра; та коли сіль не солона стане, чим її приправите? Майте у собі сіль і живіть у мирі між собою! |
| |
| Глава 10 |
| |
| 1 Вийшовши звідти, Ісус приходить у Юдейську землю та по той бік Йордану. І знову сходяться до нього люди, і він, своїм звичаєм, знову навчає їх. |
| 2 Приступили фарисеї і, спокушаючи його, питали: Чи можна чоловікові відпустити жінку? |
| 3 А він у відповідь сказав їм: Що заповів вам Мойсей? |
| 4 Вони сказали: Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й відпустити. |
| 5 То з-за серця вашого запеклого, - сказав Ісус їм, - написав він вам отой припис. |
| 6 А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою. |
| 7 Ось чому чоловік покине свого батька - матір і пристане до жінки своєї, |
| 8 й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише - одне тіло. |
| 9 Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає. |
| 10 Удома ж учні знов його про те запитали. |
| 11 А він сказав їм: Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею. |
| 12 І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, - чужоложить. |
| 13 І приносили до нього дітей, щоб доторкнувся їх, але учні забороняли їм. |
| 14 Бачивши Ісус те, виявив незадоволення і сказав їм: Пустіть дітей приходити до мене, не бороніть їм: таких бо Царство Боже. |
| 15 Істинно кажу вам: Хто Царства Божого не прийме, як дитина, - не ввійде до нього. |
| 16 І обнявши їх, поклав на них руки і благословив їх. |
| 17 Коли він вирушив у дорогу, прибіг один, упав перед ним навколішки й почав його питати: Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне? |
| 18 Чого називаєш мене благим? - сказав Ісус до нього. - Ніхто не благий, окрім одного Бога. |
| 19 Заповіді знаєш: Не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не свідкуй неправдиво, не кривдь, шануй твого батька та матір. |
| 20 Він же у відповідь мовив до нього: Учителю, я вже те дотримував змалку. |
| 21 Тоді Ісус, поглянувши на нього, вподобав його і сказав йому: Одного тобі бракує: піди, продай, що маєш, дай бідним, то й будеш мати скарб на небі. Тоді прийди і, взявши хрест, іди за мною. |
| 22 Той же, зажурений тим словом, відійшов геть засмучений, - мав бо великі багатства. |
| 23 Тож Ісус, обвівши зором навколо, каже до своїх учнів: Як тяжко тим, що мають багатства, увійти в Царство Боже! |
| 24 Учні здумілися цими словами. Ісус же знову заговорив до них і каже: Діти, як тяжко тим, що звірилися на багатства, увійти в Царство Боже! |
| 25 Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, аніж багатому ввійти в Царство Боже. |
| 26 Здивувалися ті ще більше й один до одного казали: Хто ж тоді може спастися? |
| 27 Ісус же, поглянувши на них, мовить: У людей це неможливо, - але не в Бога; у Бога бо все можливо. |
| 28 І заговорив до нього Петро: Ось ми покинули все й пішли слідом за тобою. |
| 29 Ісус озвавсь і каже: Істинно кажу вам: Нема такого, хто кинувши свій дім або братів, або сестер, або матір чи батька, або дітей, або поля, - ради мене та ради Євангелії, - |
| 30 не дістав би сторицею тепер, у цьому часі, посеред гоніння, - домів, братів, сестер, матерів, дітей і піль, - і в майбутньому віці життя вічне. |
| 31 І багато з перших стануть останніми, а останні -першими. |
| 32 Вони були в дорозі, простуючи в Єрусалим. Ісус ішов перед ними. І дивувались вони й, ідучи за ним, страхалися. І взявши знову дванадцятьох, почав їм говорити, що має статися з ним: |
| 33 Оце йдемо в Єрусалим, і Син Чоловічий буде виданий первосвященикам та книжникам, і засудять його на смерть, і видадуть його поганам; |
| 34 і насміхатимуться з нього, плюватимуть на нього, бичуватимуть його й уб'ють, він же по трьох днях воскресне. |
| 35 Яків же та Йоан, сини Заведея, підходять до нього та й кажуть йому: Учителю, хочемо, щоб ти нам зробив те, чого попросим. |
| 36 Він же їм відповів: Що хочете, щоб я зробив вам? |
| 37 Зволь нам, - ті йому кажуть, - щоб ми сиділи: один праворуч, другий ліворуч від тебе у твоїй славі. |
| 38 Ісус же сказав їм: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку я п'ю, і христитися хрищенням, яким я хрищусь? |
| 39 Ті йому відповіли: Можемо. Ісус сказав їм: Чашу, яку я п'ю, питимете, і хрищенням, яким я хрищуся, христитиметесь. |
| 40 Сидіти ж праворуч від мене чи ліворуч, - не моя річ вам дати, а кому приготовано. |
| 41 Почули про те десятеро, тож обурились на Якова та Йоана. |
| 42 Тоді Ісус прикликав їх і сказав їм: Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, а їхні вельможі утискають їх. |
| 43 Не так воно хай буде між вами, але хто з-між вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, |
| 44 і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх. |
| 45 Бо й Син Чоловічий прийшов не на те, щоб йому служити, лише щоб служити й віддати своє життя як викуп за багатьох. |
| 46 І приходять вони в Єрихон. Коли ж він з учнями своїми і з силою народу виходив з Єрихону, син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. |
| 47 Довідавшися, що то Ісус з Назарету, закричав він і промовив: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся надо мною! |
| 48 Багато сварили його, щоб мовчав, та він кричав ще більше: Сину Давидів, змилуйся надо мною! |
| 49 Ісус же спинивсь і каже: Прикличте його! Кличуть, отже, сліпого й говорять до нього: Бадьорся! Устань лишень, кличе тебе. |
| 50 Він же, скинувши свою верхню одежу, скочив і підійшов до Ісуса. |
| 51 Ісус, до нього звернувшись, каже: Що ти хочеш, щоб я зробив тобі? А сліпий йому: Учителю мій, - щоб я бачив! |
| 52 Сказав Ісус до нього: Іди, віра твоя спасла тебе. І негайно прозрів той та й пішов дорогою за ним. |
| |
| Глава 11 |
| |
| 1 Коли вони зблизились до Єрусалиму, до Витфагії і Витанії, біля Оливної гори, посилає двох своїх учнів, |
| 2 кажучи їм: Ідіть у село, що перед вами, і скоро ввійдете у нього, знайдете прив'язане осля, на яке ніхто з людей ще не сідав. Відв'яжіть і приведіть його. |
| 3 А коли вам хтонебудь скаже: Що то ви робите? - відкажіть: Господь його потребує, - тож негайно відішле його назад сюди. |
| 4 Пішли ті і знайшли осля, прив'язане коло дверей, знадвору, на роздоріжжі, - і відв'язали. |
| 5 Деякі ж із тих, що там стояли, сказали їм: Що робите, що ото осля відв'язуєте? |
| 6 Ті їм відповіли, як сказав Ісус, тож їх відпущено. |
| 7 І приводять осля до Ісуса, кладуть на нього свою одежу, і всів він на нього. |
| 8 А многота стелила свою одіж на дорозі, інші ж - віття, нарізане в полі. |
| 9 Ті, що йшли попереду, і ті, що слідували ззаду, викликували: Осанна! |
| 10 Благословен, хто приходить в ім'я Господнє! Благословенне грядуче царство батька нашого Давида. Осанна на висоті! |
| 11 І ввійшов у Єрусалим, у храм, і оглянув усе, а що було вже пізно, то вийшов з дванадцятьма у Витанію. |
| 12 Наступного дня, коли вони виходили з Витанії, зголоднів. |
| 13 Побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, приступив, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, окрім листя, не знайшов нічого, бо ще не була пора смоков. |
| 14 І озвавшися, промовив до неї: Нехай ніхто повіки не споживає плоду з тебе! А учні його чули це. |
| 15 І приходять вони в Єрусалим, і, ввійшовши у храм, Ісус взявся виганяти тих, що продавали й купували в храмі; перекинув столи міняйлів та ослони тих, що продавали голубів, |
| 16 а й не дозволив, щоб хтось будь-що переносив через храм. |
| 17 Навчав він їх і казав їм: Хіба не написано: Дім мій домом молитви назоветься для усіх народів? А ви з нього зробили печеру розбійників! |
| 18 Почули це первосвященики й книжники та й шукали, як його погубити, але боялися його, бо ввесь народ подивляв його повчання. |
| 19 Увечері ж вийшов поза місто. |
| 20 Проходивши ж тудою вранці, вони побачили смоковницю, всохлу від кореня. |
| 21 Тоді Петро, згадавши, каже йому: Учителю, дивися, смоковниця, що ти прокляв, усохла. |
| 22 Ісус же у відповідь сказав їм: Майте віру в Бога. |
| 23 Істинно кажу вам, що хто скаже цій горі: Двигнись і кинься у море, та не сумніватиметься у своїм серці, лише віруватиме, що станеться те, що каже, - то буде йому так. |
| 24 Тому й кажу вам: Усе, чого будете просити у молитві, віруйте, що одержите, - і буде вам так. |
| 25 І коли стоїте на молитві, прощайте, як маєте щось проти когонебудь, щоб і Отець ваш, який у небі, простив вам провини ваші. |
| 26 Коли ж ви не простите, то й Отець ваш, який у небі, не простить провин ваших. |
| 27 І прийшли знов у Єрусалим. І коли він ходив у храмі, підійшли до нього первосвященики й книжники та старші |
| 28 й кажуть до нього: Якою владою чиниш таке? Хто дав тобі владу це робити? |
| 29 Ісус же відказав їм: Спитаю я вас одну річ; дайте мені відповідь, то і я скажу вам, якою владою я це чиню. |
| 30 Йоанове хрищення було з неба чи від людей? Відповіжте мені. |
| 31 Вони почали міркувати між собою й говорити: Якщо відповімо: З неба, - то скаже: Чому ж ви не повірили йому? |
| 32 А скажемо: Від людей, - лячно народу, - всі бо вважали Йоана, що він пророк. |
| 33 І відповіли Ісусові: Не знаємо. Ісус же відказав їм: То й я вам не скажу, якою владою я це роблю. |
| |
| Глава 12 |
| |
| 1 І почав до них промовляти притчами: Один чоловік насадив виноградник, обвів його муром, видовбав винотоку, збудував башту, винайняв його виноградарям і від'їхав на чужину. |
| 2 І послав він своєчасно до виноградарів слугу, щоб узяти від виноградарів свою частину плодів виноградних. |
| 3 Вони ж його схопили, побили й відослали ні з чим. |
| 4 І знов послав до них іншого слугу. Але й тому побили голову і зневажили. |
| 5 Ще іншого він послав, а вони того - вбили. Та й багато інших - їх вони або побили, або повбивали. |
| 6 Ще мав єдиного сина улюбленого - і його послав до них наостанку, кажучи: Матимуть пошану до мого сина. |
| 7 Та виноградарі оті казали між собою: Це спадкоємець, нумо вб'ємо і його, то й спадщина буде наша. |
| 8 І схопивши його, вбили та викинули з виноградника. |
| 9 Що, отже, зробить господар виноградника? Прийде, вигубить виноградарів, а виноградник віддасть іншим. |
| 10 Чи ви не читали цього Писання: Камінь, що його знехтували будівничі, став каменем наріжним. |
| 11 Господь зробив це, і воно дивне в очах наших! |
| 12 І шукали, щоб його впіймати, але боялися народу, бо зрозуміли, що він до них сказав ту притчу. Тож, зоставивши його, відійшли. |
| 13 Послали до нього декого з фарисеїв та іродіян, щоб його впіймати на слові. |
| 14 Прийшли ті й кажуть до нього: Учителю, знаємо, що ти щиросердий і не зважаєш ні на кого: бо не дивишся на обличчя людей, лише по правді наставляєш на путь Божу. Отож, чи личить давати данину кесареві, чи ні? Давати, чи не давати? |
| 15 Він же, знавши їхнє лукавство, сказав їм: Чого мене спокушаєте? Принесіть мені динарій, щоб я бачив. |
| 16 Вони й принесли. І каже їм: Чий це образ і напис? - Кесарів, - ті йому відповідають. |
| 17 Тоді Ісус промовив до них: Віддайте кесареві, що кесареве, а Богові - що Боже. І вони дивувались йому. |
| 18 І прийшли до нього садукеї, які кажуть, що немає воскресіння, і ставлять йому таке питання: |
| 19 Учителю, Мойсей був написав нам, що коли в когось помре брат і зоставить жінку, дітей же не зоставить, то щоб брат його взяв жінку і воскресив потомство братові своєму. |
| 20 Сім братів було. Перший узяв жінку і помер, не лишивши потомства. |
| 21 Узяв її другий - і помер, не лишивши потомства; так само і третій. |
| 22 Ніякий із сімох не лишив потомства. А після всіх померла й жінка. |
| 23 При воскресінні, як вони воскреснуть, - котрого з них вона буде жінкою? Бо семеро мали її за жінку. |
| 24 Ісус же сказав їм: Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте Письма й Божої сили? |
| 25 Бо як воскресають із мертвих, то ні женяться, ані заміж виходять, а будуть як ангели на небі. |
| 26 А про мертвих - що вони воскреснуть - хіба ви не читали про той кущ в книзі Мойсея, як ото Бог сказав до нього: Я - Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова! |
| 27 Він Бог не мертвих, а живих. Тож дуже ви помиляєтеся. |
| 28 Один же з книжників, що чув їхню суперечку, а й бачив, як він їм добре відповів, підійшов і спитав його: Яка перша з усіх заповідей? |
| 29 Ісус відповів: Перша - Слухай Ізраїлю! Наш Господь Бог - Господь Єдиний, |
| 30 і будеш любити Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю, всією думкою твоєю й усією силою твоєю. |
| 31 А друга: Будеш любити ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді немає. |
| 32 І сказав йому книжник: Добре, Учителю: ти сказав по правді, що він - Єдиний, і що нема іншого, крім нього. |
| 33 А й що любити його усім серцем, усім розумом та силою всією, й любити ближнього, немов себе самого, - це більш, ніж усі всепалення та жертви. |
| 34 Ісус же побачивши, що відрік розумно, сказав до нього: Ти недалеко від Божого Царства. І ніхто не смів більше його запитувати. |
| 35 Заговорив тоді Ісус і казав, навчаючи у храмі: Як можуть книжники казати, що Христос - син Давидів? |
| 36 Адже ж: Давид сам був промовив Святим Духом: Сказав Господь Владиці моєму: Сиди праворуч від мене, доки не покладу ворогів твоїх підніжком тобі під ноги. |
| 37 Сам Давид зве його Господом; як же тоді він - його син? І багато людей слухало його радо. |
| 38 І він говорив у своїм повчанні: Остерігайтесь книжників, що люблять проходжуватися у довгих шатах, вітання на майданах, |
| 39 перші сидження у синагогах, перші місця на бенкетах, |
| 40 що з'їдають доми вдовині й довго моляться для виду. На них буде суворіший присуд. |
| 41 І сівши проти скарбоні, дивився, як народ кидає гроші у скарбоню. Чимало заможних кидали багато. |
| 42 І ось прийшла одна вбога вдовиця і вкинула дві лепти, тобто кодрант. |
| 43 І прикликавши своїх учнів, сказав їм: Істинно кажу вам, що ота вбога вдовиця вкинула більш від усіх, які кидали у скарбоню. |
| 44 Усі бо кидали з свого надміру, вона ж: з убозтва свого все, що мала, вкинула, - увесь свій прожиток. |
| |
| Глава 13 |
| |
| 1 І як виходив із храму, каже йому один з його учнів: Учителю, поглянь, що за каміння, що за будівля! |
| 2 Ісус же сказав до нього: Бачиш оці будівлі великі? Не лишиться тут каменя на камені, якого б не перевернули. |
| 3 Як же він сидів на горі Оливній, проти храму, Петро, Яків, Йоан та Андрій спитали його насамоті: |
| 4 Скажи нам, коли це буде і який знак, коли все те має здійснитися? |
| 5 Тоді Ісус почав до них промовляти: Вважайте, щоб ніхто не обманув вас. |
| 6 Багато прийде під моїм ім'ям, і вам казатимуть: Це я, - і багатьох зведуть. |
| 7 Коли почуєте про війни та воєнні чутки, не тривожтесь, бо це мусить статися, та це ще не кінець. |
| 8 Народ бо на народ повстане, і царство на царство. По різних місцях будуть землетруси, буде голоднеча. Це початок горя. |
| 9 Зважайте на себе самих: вас видадуть на суди, битимуть по синагогах, ставитимуть перед правителями та царями з-за мене - їм на свідоцтво. |
| 10 А треба, щоб Євангелія була проповідувана спершу всім народам. |
| 11 І коли вестимуть вас, щоб видати, не клопочіться, що будете говорити, лише кажіть те, що дасться вам на ту годину; не ви бо говоритимете, а Дух Святий. |
| 12 Брат видасть на смерть брата, батько - дитину. Діти повстануть на батьків і смерть їм заподіють. |
| 13 І ненавидітимуть вас усі за моє ім'я. Та хто витримає до кінця, - той буде спасенний. |
| 14 А як побачите мерзоту спустошення, що настане там, де їй не слід наставати, - хто читає, хай розуміє! - тоді ті, що в Юдеї, нехай утікають у гори; |
| 15 хто на покрівлі, нехай на діл не сходить, ані не входить до своєї хати, щоб узяти щось із неї; |
| 16 а хто у полі, нехай не повертається назад узяти свою одежу. |
| 17 Горе вагітним і тим, що годуватимуть грудьми у той час. |
| 18 Моліться, щоб це не сталося зимою! |
| 19 Бо дні ті будуть таким лихом, якого не було від початку світу, що його сотворив Бог, аж понині, і ніколи більш не буде. |
| 20 І якби Господь не вкоротив тих днів, ніхто б не врятувався; але заради вибраних, що їх вибрав, він укоротив ті дні. |
| 21 І коли вам хтось тоді скаже: Ось тут Христос, - абож: Глянь, онде! - то не вірте. |
| 22 Постануть бо месії неправдиві та пророки ложні й чинитимуть знаки та чуда, щоб, оскільки можна, одурити вибраних. |
| 23 Ви ж зважайте! Я сказав вам усе заздалегідь. |
| 24 За тих же днів, після того горя, сонце затьмиться, місяць не дасть свого світла, |
| 25 зорі спадуть з неба, і сили небесні стрясуться. |
| 26 І тоді узріють Сина Чоловічого, що йтиме по хмарах з великою силою й славою. |
| 27 Тоді він пошле ангелів і збере своїх вибраних із чотирьох вітрів, від краю землі до краю неба. |
| 28 Від смоковниці навчіться притчі: Коли віття її стає м'яким і пускає листя, знаєте, що близько є літо. |
| 29 Так і ви, коли побачите, що це здійснюється, знайте, що - близько, під дверима! |
| 30 Істинно кажу вам: Не перейде цей рід, доки усе це не здійсниться. |
| 31 Небо й земля пройдуть, слова ж мої не пройдуть. |
| 32 Про день же той чи годину - ніхто не знає: ні ангели на небі, ані Син, - тільки Отець. |
| 33 Глядіть же, чувайте, не знаєте бо, коли той час настане. |
| 34 Як чоловік, що, від'їхавши ген, зоставив свій дім, дав слугам своїм владу й кожному роботу, воротареві ж звелів пильнувати, |
| 35 - пильнуйте, отже, і ви, бо не знаєте, коли прийде пан дому, - ввечері чи опівночі, чи як запіє півень, а чи уранці, |
| 36 - щоб, коли повернеться несподівано, не застав вас уві сні. |
| 37 А що вам кажу, - кажу всім: Чувайте! |
| |
| Глава 14 |
| |
| 1 Два дні ж по тому мала бути Пасха й Опрісноки, тож первосвященики та книжники шукали, як би його схопити підступом і вбити, |
| 2 але, мовляв, не під час свята, щоб розруху не було в народі! |
| 3 І як був у Витанії, в домі Симона прокаженого, і коли він був за столом, то підійшла жінка з алябастровою посудиною щирого дорогоцінного нарду й, розбивши ту посудину, вилила йому на голову. |
| 4 Деякі обурилися між собою: Навіщо, мовляв, така втрата мира! |
| 5 Таж її можна було продати більш, ніж за триста динаріїв, а гроші бідним дати! І вони ремствували на неї. |
| 6 Але Ісус сказав: Лишіть її. Чого її бентежите? Вона зробила супроти мене добрий вчинок. |
| 7 Бідних бо ви завжди маєте з собою і, коли захочете, можете їм добро чинити; мене ж не завжди маєте. |
| 8 Що могла, те зробила; вона заздалегідь намастила моє тіло на похорон. |
| 9 Істинно кажу вам: По цілім світі, скрізь, де тільки буде проповідувана ця Євангелія, оповідатимуть і те, що вона зробила, на пам'ятку про неї. |
| 10 Юда ж Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати його їм. |
| 11 Вони, почувши це, зраділи й обіцяли дати йому гроші. І він шукав, як би його видати у сприятливий час. |
| 12 А першого дня Опрісноків, коли жертвували Пасху, кажуть до нього учні: Де хочеш, щоб ми йшли й приготували, - щоб ти їв Пасху? |
| 13 І послав двох із своїх учнів, і сказав їм: Ідіть у місто; і стріне вас чоловік, що нестиме жбан води; йдіть лишень за ним, |
| 14 і куди він увійде, скажіть господареві дому: Учитель питає: Де моя світлиця, в якій я міг би спожити з учнями моїми Пасху? |
| 15 І він вам покаже світлицю велику, вистелену килимами та готову. Там приготуйте нам. |
| 16 Учні пішли, прибули до міста і знайшли, як він сказав їм, та й приготували Пасху. |
| 17 Якже настав вечір, - приходить з дванадцятьма. |
| 18 І коли вони сиділи за столом та споживали, Ісус промовив: Істинно кажу вам, один з вас, який їсть зо мною, мене видасть. |
| 19 Вони засмутились і один по одному заходились його питати: Чи не я? |
| 20 Він відповів їм: Один з дванадцятьох, що вмачає зо мною руку в миску. |
| 21 Син Чоловічий іде, як написано про нього; але горе тому чоловікові, що зрадить Сина Чоловічого. Краще було б не родитись чоловікові тому! |
| 22 І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: Беріть, це моє тіло. |
| 23 Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі. |
| 24 Та й сказав їм: Це моя кров Завіту, що проливається за багатьох. |
| 25 Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім. |
| 26 І, проспівавши, вийшли на гору Оливну. |
| 27 І сказав їм Ісус: Усі ви спокуситеся, бо написано: Вдарю пастиря, і вівці розбіжаться. |
| 28 Та по моїм воскресінні випереджу вас у Галилеї. |
| 29 А Петро сказав до нього: Навіть коли й усі спокусяться, - та не я! |
| 30 Відповів йому Ісус: Істинно кажу тобі, що ти сьогодні, цієї ночі, заки півень заспіває двічі, тричі мене відречешся. |
| 31 А він ще більше твердив: Хоч би мені прийшлося з тобою і вмерти, не відречусь я тебе! І всі так само говорили. |
| 32 І приходять вони на місце, що зветься Гетсиманія, - то й каже своїм учням: Посидьте тут, поки я помолюся. |
| 33 І взяв із собою Петра, Якова та Йоана, і почав жахатись та тривожитись. |
| 34 Потім каже до них: Душа моя вся смутиться аж до смерти. Лишіться тут і чувайте. |
| 35 Пройшовши трохи далі, він припав до землі й почав молитися, щоб, якщо можливо, минула його ця година. |
| 36 І мовив: Авва - Отче, усе тобі можливе: віддали від мене цю чашу! Та не що я хочу, а що ти. |
| 37 І приходить, і знаходить їх уві сні, та й каже до Петра: Симоне, ти спиш? Не міг єси чувати ані однієї години? |
| 38 Чувайте ж, моліться, щоб не ввійти в спокусу. Дух бадьорий, але тіло кволе! |
| 39 І знову, відійшовши, молився та промовляв те саме слово. |
| 40 І, повернувшися, знову знайшов їх уві сні, очі бо в них були отяжілі й вони не знали, що йому відказати. |
| 41 Повернувся він утретє й каже їм: Спите ще й спочиваєте? Досить, прийшла година: ось Син Чоловічий буде виданий у руки грішникам. |
| 42 Уставайте, ходімо! Зрадник мій ось наблизився! |
| 43 І відразу ж, коли він ще говорив, прибув Юда, один з дванадцятьох, а з ним юрба з мечами та киями - від первосвящеників, книжників і старших. |
| 44 Його зрадник дав їм знак, кажучи: Кого поцілую, той і є: беріте його й ведіте обережно. |
| 45 І скоро він прибув, то підійшов до Ісуса та й каже: Учителю - і поцілував його. |
| 46 А вони наклали на нього руки й схопили його. |
| 47 Один же з тих, що там були, витяг меч, вдарив слугу первосвященика й відтяв йому вухо. |
| 48 Тоді Ісус, звернувшись до них, сказав їм: Немов на розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб мене спіймати. |
| 49 Щодня був я між вами, навчаючи у храмі, і ви мене не схопили. Та це - щоб збулося Писання. |
| 50 Тоді всі, лишивши його, повтікали. |
| 51 Якийсь же юнак, загорнений в одне лиш покривало, йшов за ним. Його схопили, |
| 52 тож він, покинувши покривало, втік від них нагий. |
| 53 І повели Ісуса до первосвященика; і зібрались усі первосвященики, старші та книжники. |
| 54 Петро ж ішов слідом за ним здалека аж усередину до двору первосвященика і, сівши з слугами, грівся при ватрі. |
| 55 Первосвященики ж і вся рада шукали свідчення на Ісуса, щоб його вбити, та не знаходили. |
| 56 Багато бо свідчило неправдиво проти нього, але свідчення їхні не були згідні. |
| 57 А деякі, підвівшись, так свідчили проти нього ложно: |
| 58 Ми чули, як він говорив: Зруйную храм цей рукотворний і за три дні збудую інший, нерукотворний. |
| 59 Та й це їхнє свідчення не було однозгідне. |
| 60 Тоді первосвященик, уставши посередині, спитав Ісуса, мовивши: Не відказуєш нічого, коли оці свідчать проти тебе? |
| 61 Та він мовчав і нічого не відповідав. Знову спитав його первосвященик і каже йому: Чи ти єси Христос, Син Благословенного? |
| 62 Я є, - відповів Ісус, - і побачите Сина Чоловічого, який сидітиме праворуч Всемогутнього та йтиме по хмарах небесних. |
| 63 Отож первосвященик роздер свою одежу й каже: Навіщо нам іще свідків? |
| 64 Ви чули богохульство! Як вам здається? І всі вони присудили, що смерти він гідний. |
| 65 Тож деякі стали плювати на нього, закривати йому лице й били його по щоках та приказували: Пророкуй! А й слуги били його по обличчі. |
| 66 Коли Петро був унизу на подвір'ї, приходить одна з служниць первосвященика |
| 67 і, побачивши Петра, що грівся, придивилась до нього та й каже: А й ти був з Ісусом Назарянином. |
| 68 Та він відрікся, кажучи: Не знаю і не розумію, що ти таке кажеш. Та й вийшов геть на переддвір'я, - а півень і заспівав! |
| 69 Служниця ж, побачивши його знову, почала говорити тим, що там стояли: Цей з їхніх. |
| 70 Та він відрікся знову. І трохи згодом ті, що там стояли, сказали до Петра: Ти й справді з їхніх, бо ти галилеянин. |
| 71 Він же став клястися і божитися, мовляв, не знаю цього чоловіка, про якого кажете. |
| 72 І тієї ж миті півень заспівав удруге. І згадав Петро слово, що Ісус був промовив до нього: Перше ніж півень заспіває двічі, - тричі мене відречешся. Та й заридав гірко. |
| |
| Глава 15 |
| |
| 1 З самого ранку первосвященики вчинили нараду із старшими та книжниками - увесь синедріон. Зв'язавши ж Ісуса, вони повели та й видали його Пилатові. |
| 2 Пилат спитав його: Ти - цар юдейський? Він же у відповідь мовить йому: Ти кажеш. |
| 3 А первосвященики багато обвинувачували його. |
| 4 І знову спитав його Пилат, кажучи: Не відказуєш нічого? Дивись, скільки тебе винуватять. |
| 5 Та Ісус нічого не відповідав більше, тож дивувався Пилат. |
| 6 На свято Пасхи відпускав він їм одного в'язня, того, якого вони просили. |
| 7 А був один, що звавсь Варавва, ув'язнений з бунтівниками, які під час бунту вчинили були вбивство. |
| 8 І народ, підвівшися, почав просити про те, що він робив їм завжди. |
| 9 Пилат же відповів їм, кажучи: Хочете, щоб я відпустив вам царя юдейського? |
| 10 Знав бо, що первосвященики видали його через заздрощі. |
| 11 Первосвященики ж підбурили народ, щоб він відпустив їм радше Варавву. |
| 12 Пилат знову заговорив і мовив до них: Що ж мені робити з тим, що ви звете царем юдейським? |
| 13 А ті знову закричали: Розіпни його! |
| 14 Пилат же сказав до них: Що за зло вчинив він? А вони ще гірше кричали: Розіпни його! |
| 15 Тоді Пилат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп'яли. |
| 16 Вояки повели його в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту. |
| 17 Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього |
| 18 та й почали його вітати: Радуйся, царю юдейський! |
| 19 І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому. |
| 20 Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп'яття. |
| 21 Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест. |
| 22 І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце, |
| 23 та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв. |
| 24 Тоді розіп'яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме. |
| 25 Була ж: третя година, коли вони розіп'яли його. |
| 26 А був і напис, за що його засуджено, написаний: Цар Юдейський. |
| 27 І розіп'яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього. |
| 28 Тоді збулось Писання, що каже: І з беззаконними полічено його. |
| 29 І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш |
| 30 - спаси себе з хреста! |
| 31 А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: Інших спасав, а себе - не може спасти! |
| 32 Христос, цар Ізраїля - хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували. Та й ті, що були з ним розп'яті, зневажали його. |
| 33 А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев'ятої години. |
| 34 О дев'ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: Елої, Елої, лама савахтані? - що означає у перекладі: Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене? |
| 35 Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: Он, Іллю кличе! |
| 36 Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав йому пити, кажучи: Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти його! |
| 37 А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа. |
| 38 Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу. |
| 39 Бачивши ж сотник, що стояв проти нього, що так віддав духа, сказав: Чоловік цей справді був Син Божий. |
| 40 Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія, |
| 41 що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим. |
| 42 Коли настав уже вечір, - тому що була це п'ятниця, тобто перед суботою, |
| 43 - Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. |
| 44 Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер. |
| 45 Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло; |
| 46 а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу; |
| 47 Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено. |
| |
| Глава 16 |
| |
| 1 Якже минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його. |
| 2 Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, |
| 3 та й говорили між собою: Хто нам відкотить камінь від входу до гробу? |
| 4 Але поглянувши, побачили, що камінь був відвалений, - був бо дуже великий. |
| 5 Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, - і вжахнулись. |
| 6 А він до них промовив: Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп'ятого Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали. |
| 7 Але йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам. |
| 8 І вони, вийшовши, втекли від гробу, бо жах і трепет огорнув їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися. |
| 9 Воскреснувши ж уранці першого дня тижня, з'явився найперше Марії Магдалині, з якої вигнав був сім бісів. |
| 10 Вона пішла й повідомила тих, що були з ним і що сумували й плакали. |
| 11 Вони ж, почувши, що він живий та що вона його бачила, не йняли віри. |
| 12 Після цього з'явився в іншім вигляді двом з них, що були в дорозі й ішли на село. |
| 13 І ці, повернувшися, сповістили інших, але й їм не йняли віри. |
| 14 Нарешті з'явився він самим одинадцятьом, коли то були за столом, і докоряв за їхнє невірство та твердосердя, що не повірили тим, які бачили його воскреслого з мертвих. |
| 15 І сказав їм: Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню. |
| 16 Хто увірує й охриститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений. |
| 17 А ось чуда, що будуть супроводити тих, які увірують: Ім'ям моїм виганятимуть бісів, будуть говорити мовами новими; |
| 18 гадюк руками братимуть, і хоч би що смертоносне випили, не пошкодить їм; на хворих будуть руки класти, і добре їм стане. |
| 19 Господь же Ісус, промовивши до них так, вознісся на небо й возсів праворуч Бога. |
| 20 Вони ж пішли й проповідували всюди, а Господь допомагав їм та стверджував слово чудесами, які його супроводили. |
